еще в тему...
........"Але що найцікавіше: таке відчуття, що чим більше вкладають у безпеку на Засядька, тим більше катастрофічних наслідків має чергова аварія. Дійшло вже до того, що після попереднього вибуху в 2006 році, коли загинуло 13 гірників, міністр вугільної промисловості Сергій Тулуб просто розвів руками, мовляв, причиною аварії стали невідомі науці газодинамічні явища.
Так, найскладніші гірничо-геологічні умови. Так, глибини понад тисячу метрів. Так, повний набір усіляких небезпек - раптові викиди, самоспалахуючі шари, надкатегорійність і по метану, і по вугільному пилу. Але все те ж саме є і на інших шахтах!
Тобто виходить, що про безпеку піклуються більше всіх, при цьому жертв на шахті теж більше, ніж у всіх. Питання: як таке може бути? Хоча своє остаточне слово повинна ще сказати урядова комісія, але відповідь, яка лежить на поверхні, та про яку шепотяться шахтарі, і вже відкрито говорять фахівці в ці чорні дні в Донецьку - гонитва менеджерів і господарів шахти за надприбутками.
Чим більше добуваєш вугілля - тим більше виділяється газу. Ця проста істина відома кожному, хто хоч раз торкався вугільної теми.
Безпосередньо метан виділяється із самого вугільного шару, у той момент, коли комбайн рубає чорне золото в очисному вибої. Якщо його концентрація сягає від чотирьох до п'ятнадцяти відсотків, то метано-повітряна суміш стає вибухонебезпечною.
Тобто, щоб забезпечити безпеку, треба припиняти роботу, провітрювати лаву та відповідно скорочувати видобуток, а значить - менше продавати вугілля та менше заробляти.
Щоб цього не допустити, розповідають гірники, керівники різних рівнів від директора шахти до бригадира по-різному - натяками, домовленостями, наказами - змушують самих шахтарів до самостійного створення умов для масових самогубств.
Бачиш небезпечну по нормативах концентрацію метану - у тебе є два виходи.
Перший - проігнорувати небезпеку. Тобто, вивести з ладу або штучно занизити показники, або просто не звертати увагу на газові датчики. Тобто рубати вугіллячко далі, отримуючи зарплату.
Другий - припинити роботу як того і вимагає техніка безпеки, та піддатися ризику звільнення або переводу на іншу менш дохідну ділянку роботи. Після пари-трійки подібних диявольських угод із власним інстинктом самозбереження в шахтарів він атрофується практично цілком.
Наслідки вибуху метану в лаві та сусідніх виробітках для людини шахтарі порівнюють із шансами таргана в стволі при пострілі з рушниці. Пекельна суміш з вогню, диму та газу, наймогутніша вибухова хвиля в закритому просторі, яка розриває часом навіть рейки.
Миттєво зникаючий кисень. Позамежні температури. Кромішня пітьма. Багатометрові завали з породи й устаткування. І все це на глибині понад тисячу метрів. І на відстані декількох кілометрів від виробітку зі свіжим струменем повітря.
Чи це не справжнє пекло? Шанси вижити лише в тих, хто подалі. І то, якщо вчасно зорієнтуються, включать "саморятувальники" (спеціальні прилади, які дозволяють певний час дихати циркулюючим з власних легень повітрям, оскільки ніякого іншого повітря при вибуху на аварійній ділянці не залишається зовсім - Авт.) і знайдуть шлях до рятівного свіжого струменя.
Отже, що ми маємо в сухому залишку? Де-факто приватна шахта Засядька добуває вугілля для приватної металургійної промисловості. Вугілля Звягільського купують заводи Ахметова, Бойка, Тарути. Виробничий ланцюжок "вугілля - кокс - метал" дає надприбуток усім власникам підприємств гірничо-металургійного комплексу.
Варіант перший. На Засядька працюють шахтарі, яких свідомо - батогом або пряником, неважливо - змушують порушувати техніку безпеки.
Вони примирюються з подібними порядками і, насправді, йдуть на самогубство заради стабільної заробітної плати, з болем згадуючи про щоденні угоди з власним життям лише на могилах загиблих товаришів. Держава Україна має з цього всього смертельного калейдоскопа податки з оборотів підприємств і доходів трудящих. "..............
полный текст статьи тут
http://www.pravda.com.ua/news/2007/11/23/67279.htm