проза т поэзия русановцев

**Pasha** » 11 фев 2007, 00:12

Тут предлагаю выкладывать собственные стихи. прозу, все что сами создали.

Ниже моя новэлла, пока не отредактирована. Прошу оставлять все свои коментарии. и плохие, и хорошие!

* * *

Стоячи у черзі, неодмінно виникає бажання сісти. Це бажання прямо пропорційно росте із часом, проведеним у черзі та бажанням сісти інших. Простоявши в черзі близько години, поблукавши, я знайшов гарне місце на картонній коробці, яка стояла трохи далі від заднього входу до магазину. З цього місця було добре видно як і саму чергу, так і футбольне поле.
Слідкуючи за грою, я не помітив. Як до мене підійшов дивний чолов’яга у плащі, рваному капелюсі та рукавицях.
- Я тут вже двадцять років ходжу, все помічаю, як вони грають, і можу запевнити – з кожним роком вони грають все гірше та гірше… - він зареготав, а потім присів біля мене.
- Ось мене запитують, в чому сенс життя? А я бачу його в своєму блуканні туди – сюди. Сьогодні піду до вокзалу. Завтра кудись ще… - він сплюнув. Підібрав з землі камінець, покрутив у руці, потім поклав до кишені.
- Ось мене запитують, в чому полягає рух життя, а мені здається, що воно тече, як вода у річці, іноді повільно, іноді, як дмухне вітер, швидко, але вона все одно перекочує каміння, яке лежить на дні. Каміння – це ми. З’являємося ,як з піску, виходимо в течію, а потім повільно перекочуємося, аж потім, поки не зупинимося, займемо своє місце в світі. – чолов’яга ще раз сплюнув, потім дістав гармоніку і заграв якусь сумну мелодію. Потім зупинився, знову сплюнув.
- А знаєш що? Я вже зупинився, знайшов своє місце в світі… Ось розказав я тобі все це, а ті в цей час йшов по течії… - він дістав з кишені камінець, поворушив його, приміряв, наче хотів його кинути, сплюнув, і промовив – Моє місце – наздоганяти течію, а наздогнавши, вести за собою те каміння, що котиться по дні…
Чолов’яга сплюнув, потім сів, дістав гармоніку, заграв, а я дивився, як він грає і не міг згадати, де я його раніше бачив…

П. 09.02.2007

**yandex** » 11 фев 2007, 00:17

плюється він в тебе дуже часто

**Den_Koshkin** » 11 фев 2007, 00:19

Тяжеловато для восприятия...
Я тоже пописываю

иногда, и для меня эталоном новелл является творчество О'Генри.

**Pasha** » 11 фев 2007, 00:42

Решил написать свои мысли. Вот и получилось... ) Den_Koshkin, выкладывай свои творения!

**Never_Summer** » 11 фев 2007, 01:15

неплохо выразился. по-филосовски, как и DARK SIDE OF THE MOON. я все фигею, как такой пацан как Гилмор сделал так, чтоб батько ушел?????

**sanyaR** » 11 фев 2007, 05:32

а чьо он плюється? може в нього туберкульоз, відкрита форма? Дивись не сиди так близько, а то підхватиш!

**Vlad** » 11 фев 2007, 06:00

Pasha писал(а):Тут предлагаю выкладывать собственные стихи. прозу, все что сами создали.

Ниже моя новэлла, пока не отредактирована. Прошу оставлять все свои коментарии. и плохие, и хорошие!

* * *

Стоячи у черзі, неодмінно виникає бажання сісти. Це бажання прямо пропорційно росте із часом, проведеним у черзі та бажанням сісти інших. Простоявши в черзі близько години, поблукавши, я знайшов гарне місце на картонній коробці, яка стояла трохи далі від заднього входу до магазину. З цього місця було добре видно як і саму чергу, так і футбольне поле.
Слідкуючи за грою, я не помітив. Як до мене підійшов дивний чолов’яга у плащі, рваному капелюсі та рукавицях.
- Я тут вже двадцять років ходжу, все помічаю, як вони грають, і можу запевнити – з кожним роком вони грають все гірше та гірше… - він зареготав, а потім присів біля мене.
- Ось мене запитують, в чому сенс життя? А я бачу його в своєму блуканні туди – сюди. Сьогодні піду до вокзалу. Завтра кудись ще… - він сплюнув. Підібрав з землі камінець, покрутив у руці, потім поклав до кишені.
- Ось мене запитують, в чому полягає рух життя, а мені здається, що воно тече, як вода у річці, іноді повільно, іноді, як дмухне вітер, швидко, але вона все одно перекочує каміння, яке лежить на дні. Каміння – це ми. З’являємося ,як з піску, виходимо в течію, а потім повільно перекочуємося, аж потім, поки не зупинимося, займемо своє місце в світі. – чолов’яга ще раз сплюнув, потім дістав гармоніку і заграв якусь сумну мелодію. Потім зупинився, знову сплюнув.
- А знаєш що? Я вже зупинився, знайшов своє місце в світі… Ось розказав я тобі все це, а ті в цей час йшов по течії… - він дістав з кишені камінець, поворушив його, приміряв, наче хотів його кинути, сплюнув, і промовив – Моє місце – наздоганяти течію, а наздогнавши, вести за собою те каміння, що котиться по дні…
Чолов’яга сплюнув, потім сів, дістав гармоніку, заграв, а я дивився, як він грає і не міг згадати, де я його раніше бачив…

П. 09.02.2007

Просто СУПЕР...
получил реальное удовольствие от прочитанного.

**Pasha** » 11 фев 2007, 10:07

благодарю за коментарии, выкладывайте свои творения!

**Pasha** » 11 фев 2007, 10:47

Vlad, а ты не пишеш, случайно?

**KolyaN** » 11 фев 2007, 10:59

Однозначно, у тебя - ТАЛАНТ!
Мне понравилось!

проза т поэзия русановцев

проза т поэзия русановцев

Кто сейчас на конференции